Історія з собаками [Андрій Гуляшки] (fb2) читать постранично, страница - 45

Петров.

— Коли добре стемніє. Годині о сьомій.

— І мокнутимемо до десятої! — засміявся капітан Петров.

— А для чого ж я вам казав одягти плащі?

* * *

Двоє зустрілися о десятій одна хвилина. Ішов тихий дощ, панувала непроглядна темрява.

Перший запитай:

— Чи є нові вікна?

Другий відповів:

— Тільки двоє.

— Ну то тримай! — промовив перший.

— Це все? — запитав другий.

— Більше нема! — сказав перший.

В цю мить Авакум натиснув кнопку ліхтарика, й потужний потік жовтого світла вихопив по пояс із темряви мертвотну, наче потойбічну постать Прокопія Сапарева в чорному плащі й чорному котелку.

Той, що стояв спиною до світла, скочив уперед, а Прокопій Сапарев кинувся на стежку.

Світло згасло.

— Тримайте його! — вигукнув Авакум.

Звідти, куди скочив невідомий, блиснув вогонь, пролунав постріл, почувся шум борюкання, лейтенант Станчев крикнув:

— Він тут!

Авакум знову ввімкнув ліхтарик. Лейтенант Станчев сидів на спині невідомого й заламував йому руки, а капітан Петров побіг за інженером.

— Петров, стій! — закричав Авакум. — Стій!

Петров хитнувся й застиг на місці.

Знову стало тихо.

І раптом відчайдушний крик розпанахав темряву.

— Рятуйте!

Прокопій, напевно, попав у трясовину.

— Рятуйте!.. Рятуйте! — нелюдським голосом волав Прокопій.

І знову настала тиша.

— Який жах! — прошепотів капітан Петров.

— Якби я тебе не зупинив, то й ти б зараз болото ковтав! — сердито кинув Авакум.

Авакум пішов перший, за ним — спійманий у наручниках. Коли підійшли до корчми, джип з управління вже чекав на дорозі. Сержант стояв біля нього, притупуючи від холоду ногами.

— Сержантові й лейтенантам відвезти затриманого в управління! — наказав Авакум. — Ми з капітаном Петровим залишаємося тут.

* * *

Коли джип від'їхав, Авакум промовив до капітана Петрова, дивлячись на освітлені вікна корчми:

— В корчмі тебе чекає велика несподіванка!

Увійшовши в простору кімнату, капітан Петров аж остовпів від подиву: навпроти з чаркою в руках сидів інженер Прокопій Сапарев.

Капітан Петров протер очі, аби переконатися, що це не сон. Потім знову глянув на інженера.

— Хай йому грець! — вигукнув інженер. — Що це з ним таке?

В цю мить капітан Петров ляснув себе долонею по чолі.

— Здогадався! — розреготався він. — Зрозумів!

— А-га! — сказав Авакум. — Зрозумів, що син може мати дядька, хоча його батько й не має брата?

Налили вина, випили, й доки Анастасій готував вечерю, Авакум розповів:

— Прокопій, який сидить з нами, і той, який оце втопився в болоті, — близнюки. Після вечері я розповім, де вони народилися, що з кожним було далі і як сталося, що вони ніколи не бачилися, їхній дядько Спиридон Драгнев скористався разючою схожістю іншого «Прокопія» з нашим і вже двічі посилав його в конструкторський відділ заводу фотографувати різні документи. Вахтери вважали, що то наш Прокопій і пускали його у відділ без будь-якої перевірки. Але за третім разом той «Прокопій» необачно зробив кілька помилок, і хитра сорока втрапила в сильце. Саме ці помилки, які я назвав антилогікою в поведінці Прокопія, по суті, врятували нашого Прокопія…

Логіка стверджує, що навіть у випадках, коли батько не має брата, син може мати дядька. Ось що важливо. А решта все — доля! Решта стверджує що Людина — справді звучить гордо, і водночас попереджає, що від людини можна чекати чого завгодно.

— Чи не так, любий Анастасію?

Примітки

1

Поза конкурсом? (Франц.).

(обратно)

2

Господи, я недостойний! (Лат).

(обратно)

3

Біла гарячка (Лат.). 

(обратно)

4

ВФ (Вітчизняний Фронт) — одна з найбільших громадсько-політичних організацій Болгарії, об'єднує всі патріотичні сили країни. 

(обратно)

5

Господи, я недостойний! (Лат). 

(обратно)

6

Ніколи, пане! Мені шкода. Дуже шкода! (Франц.). 

(обратно)

7

Я волів би кухоль пива! (Франц.). 

(обратно)

8

Свята простота! (Лат.). 

(обратно)

9

Це істина! (Лат.). 

(обратно)

10

З Шеллі. 

(обратно)