Марсіанські "зайці" [Олесь Павлович Бердник] (pdf) читать постранично, страница - 2
Книга в формате pdf! Изображения и текст могут не отображаться!
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
- 3
- 4
- . . .
- последняя (20) »
вільно встала. Голова паморочилася, навколишні
предмети ніби розпливалися в імлі. Зірки в ілюміна
торах кают-компанії злилися в огняні нитки, які зви
валися спіраллю і утворювали химерний блискучий
клубок.
Марія добралася до дверей, тримаючись за висту
пи стін. Вийшла в коридор. Слабіючий мозок вперто
нагадував: сини... сини... треба рятувати синів... тіль
ки б устигнути...
Вона зупинилася біля аптечки, прийняла активі
зуючий препарат. Свідомість трохи прояснилася. Ма
рія зайшла в центральну каюту, байдуже подивилася
на пульт управління. Зореліт із субпроменевою швид
кістю мчить до далекої зірочки. Хто тепер поведе його?
Хто виконає завдання Землі?
Якби хоч трохи сили... Щоб повернути корабель
назад... провести розрахунки, щоб зореліт не загубив
ся в космосі... а вернувся на Землю...
Марія попрямувала до виходу, який вів до ізоля
тора. Біля самих дверей її зупинив дзвінкий, спокій
ний голос:
— Маріє. Вам не можна входити в ізолятор.
Жінка повільно обернулася. Довго не могла зба
гнути — хто ж це говорить? Ага. Це голос УРа —
Універсального Робота. Ось він стоїть біля пульта пі
лота — голубий ящик із двома руками-маніпулято
рами. УР, або, як його ніжно звали космонавти,
6
Урчик, був чудовим розумним автоматом. Він збері
гав у своїй електронній пам’яті всю інформацію, зв’я
зану з польотом корабля, а також виконував необхід
ні розрахунки в будь-якій галузі фізико-математичних
наук. І ось тепер Урчик звертався до Марії з попере
дженням. Його очі-приймачі зовнішньої радіації —
блискали червоними вогниками, з динаміка — малень
кого чорного отвору на грудях — знову почулися
слова:
— Ви заражені радіацією, Маріє. Ваше тіло
швидко руйнується.
— І я вмру? — вражено прошепотіла жінка. —
Я не зможу врятуватись, Урчик?
— Ні, — відповів автомат. — Ви помрете через кіль
ка хвилин. Але що трапилося? Хто вас опромінив?
— Загинули всі члени експедиції, Урчик... Кора
бель потрапив у надпотужний потік радіації...
— Треба повідомити Космічну Раду Землі, — ді
ловито заявив УР. — Хай зважать на цю інформацію
при наступних експедиціях.
Марія знесилено опустилася в крісло, безнадійно
сказала:
— Хто повідомить? Хто поверне зореліт на Землю?
— Я, — лаконічно сказав автомат.
Марія здивовано поглянула на нього. І зненацька
радісна іскра надії пронизала її свідомість. Так! Це
справді можливо! Урчик може довести корабель до
Землі. І більше того... Можна спробувати... хоч це й
божевілля... спробувати, щоб він доглядав синів, коли
вона помре... Він розумний, Урчик. Він зможе. Треба
лише годувати їх УП...1 і доглядати їх... Їм буде тяж
ко, на самоті, без людей... але вони виживуть і повер
нуться на любу Землю... на рідну планету...
1
8
УП — універсальний продукт.
— Урчик, — несміливо сказала вона, з надією за
глядаючи в його червоні очі. — Це чудово, що ти зу
мієш повернути корабель... Але в мене є ще одне...
прохання...
— Говоріть, Маріє...
— Я народила двох синів, Урчик...
— Що таке «сини»?
— Двох маленьких людей. Таких, як і всі інші
космонавти, тільки ще несвідомих...
— Я зрозумів, — заявив автомат. — Вони ще не
здобули необхідної інформації для нормальної діяль
ності.
— Так, Урчик. Так, друже... І вони залишаться без
догляду... Я скоро помру... Ти сам бачиш...
— Ви хочете, Маріє, щоб я доглядав їх?
— Так, Урчик... Прошу тебе...
— Мене не треба просити. Я роблю все, що можу.
Але ж мене не вчили доглядати за маленькими
людьми.
Марія закрила долонями палаюче передсмертним
жаром обличчя, намагаючись зібрати розбурхані дум
ки. Що він каже? Його не вчили... Ну, звичайно, не
вчили... Що ж тоді робити?... В бібліотеці є книги...
по догляду за дітьми... Урчик вміє читати...
— Урчик...
— Я слухаю, Маріє...
— Ти зв’язаний з бібліотекою. Ти вмієш читати...
— Наукову інформацію. Але мені це не потрібно.
Все записане в моєму мозку.
— Я не про те. В бібліотеці є інформація про
виховання дітей... Їх треба годувати... і тримати
в чистоті...
— Я зрозумів. Всяка система потребує енергії.
Я спробую зробити те, що ви просите, Маріє... Тільки
є одна перепона.
9
— Яка?.. Урчик... Говори скоріше... бо я... не можу
більше...
— Я стою на місці. Я не можу пересуватись.
— Цьому можна... зарадити, Урчик... Візьми одну
з прибиральних машин. Вона пересувається... Демон
туй прибиральний механізм... все інше використай для
себе... з’єднай із своїм монтажем... у тобі є інфор
мація...
— Я зрозумів, Маріє. Дякую.
— Зараз... Я допоможу тобі...
Марія впала з крісла, підповзла до однієї з ніш.
Вона осліпла, морок оточив її суцільним океаном.
Звуки згасали, поєднувалися в хаотичну симфонію
і відкочувалися в бездонну прірву небуття.
Вона навпомацки знайшла двері ніші, натиснула
кнопку. Ледь помітно перед нею замерехтіли блиску
чі деталі прибиральних машин-роботів. Вона витягла
одну з них і
- 1
- 2
- 3
- 4
- . . .
- последняя (20) »
Последние комментарии
5 часов 4 минут назад
14 часов 7 минут назад
1 день 13 часов назад
1 день 13 часов назад
1 день 13 часов назад
1 день 13 часов назад