Найкраща країна у світі, або Факти про Фінляндію [Ерленд Лу] (fb2) читать постранично, страница - 80

піднімається вода, і тоді комуна могла б після моєї смерті створити парк моєї брошури, сімейний парк, де можна і відпочити, і купити сосисок, і погодувати качечок і тому подібне, і от я вже біжу пліч-о-пліч з Фінляндією, і Фінляндія з подивом поглядає на мене, немов не очікувала, що я можу так швидко бігати, але я можу бігати дуже швидко, думаю я, і от знову поворот, і раптом бігти стало легко, дихання, ритм — усе прийшло в норму, і тут я роблю ривок, хоча ще не добіг до підйому, адже мені здається, що я здатен ще на один ривок, коли ми добіжимо до підйому, я можу зробити стільки ривків, скільки буде потрібно, це майже як у комп’ютерних мотоциклетних гонках, я набрав швидкість і біжу швидше за воду, і раптом настає повна тиша, і я залишаю Фінляндію позаду, і потім ще одного бігуна, у якого на спині написано «Норцинк», а цей «Норцинк», який виробляє цинк і фторид алюмінію в Вестланні, як я читав на мокрому папері, нещодавно був куплений фінською компанією, отож я лишив позаду все фінське, і це викликає у мене дуже приємне відчуття, ніби я повернувся додому; нарешті я вдома, думаю я, а я ж бо вже вирішив, що ніякого дому більше немає, і от я вдома і заходжу в свій дім, зачиняю за собою двері, і навколо цілковита тиша, я заварюю собі чашку міцного чаю, сідаю на диван, дивлюся у вікно і засинаю як убитий, і мені сниться, що я повертаю назад свою частку влади, якою володіють ЗМІ, відбувається особлива церемонія, під час якої я передаю владу наступному, кому вона більше потрібна, бо я повернувся нарешті додому і мені більше не потрібна ніяка влада, бо навіщо влада людині, якщо вона у себе вдома, думаю я уві сні, і тут прокидаюся від того, що я біжу естафету і мені треба помочитися, і тепер уже справа дійшла до серйозного, йде війна, тут усе серйозно, і чортові фіни все ще позаду, і переді мною стоїть завдання, яке треба якось вирішити; тут уся справа в розрахунку, думаю я, треба розрахувати, чи встигну я і помочитися, і одночасно перемогти Фінляндію, проте закінчити розрахунок я не встигаю, бо в низу живота у мене відбувається вибух, і назовні потоком виривається вода; наступне, що я встигаю усвідомити, — це як я стою посеред фонтана, метрів за сорок чи п’ятдесят від траси пробігу, я стою посеред великого фонтана — творіння Вігеланда, над яким шестеро могутніх бронзових чоловіків здіймають догори щось на зразок тарілки, тарілка, можливо, має символізувати земну кулю, спробуй розбери, що це таке, і навколо них виливаються потоки води, вони тримають потік, вони, так би мовити, підтримують його нагорі, а я стою у фонтані і мочусь із такою силою, що тільки бризки летять, я й сам — фонтан і несамовито фонтаную, і при цьому регочу божевільним сміхом, і сеча хлюпоче в усі боки на дорослих і дітей, тут її на всіх вистачить, і вона хлюпає на дивні вігеландівські рельєфи немовлят, підкинутих догори кінським копитом, і скелетів, і рибалок, і товстозадих дам, і звідкіля він усе це взяв, питається, голубчик наш Вігеланд, він же був просто хворий, хворий на голову, потік звів його з розуму так само, як він зводить з розуму й мене, бо якщо вода почала підніматися — наша справа проти неї пропаща, і от я перетворився на фонтан, фонтан із сечі, і мочитися — це ж такий захват, я якось раптом по-новому на це подивився, я, здається, зовсім інакше починаю ставитися до цього процесу, схоже, я почну пити сечу, як китайці, — божевільний, звісно, народ, але мені пора бігти далі, бо, випустивши з себе на волю сечу, я відчув надзвичайний приплив сил, я вискакую з фонтана і вилітаю на бігову трасу, я бачу Фінляндію і «Норцинк» далеко попереду, але я мчу зі страшенною швидкістю, з такою швидкістю, що дерева і люди втрачають свою деревну і людську подобу, зливаючись у кольорові смуги, в яких мозок уже нічого не в змозі розрізнити, незважаючи на те, що я, як уже говорилося, використовую потужність свого мозку в набагато більшому обсязі, аніж інші, от як швидко я мчу, я ж біжу сьогодні за «Сокола», я біжу за команду «Сокіл», проте трішечки, зізнаюся, і за себе теж, мені ж і за себе треба якось позмагатись, помститися за свої невдачі, тому я зовсім не холодна бігова машина, як я думав, а гаряча й самотня людина, яка біжить, рятуючи своє життя, і в цю мить я повертаю наліво, через міст, і от нарешті той самий підйом, я роблю ривок, у мене в запасі ще багато сил для ривка, тому я рвонув уперед і от уже обігнав Фінляндію, а про «Норцинк» і казати годі, і ні той, ні інший із суперників нічим на це не можуть відповісти, та й що б вони могли мені сказати, хіба що фінською, та я їх все одно не зрозумію, тому вони мовчать і не дають відповіді, і, вирішивши, що їм нічим відповісти, я обертаюся до Фінляндії і кажу: може, ти тепер стулиш пельку і помовчиш хвилиночку? І потім я їх лишаю позаду вже остаточно, і тепер я — найсильніший, моя взяла, а не Фінляндії, ролі змінилися — це класичний варіант, це сюжет для кіно, і моя взяла, бо в ту мить, коли Фінляндія вже вирішила, що лишила мене в хвості, я рвонув уперед, і вийшло, що моя взяла, бо такі правила, можеш запитати кого завгодно,