Семиліточка [Лідія Дунаєвська] (pdf) читать постранично

СЕМИЛІТ0ЧКА
Українські народні казки
у записах та публікаціях
письменників
XIX — поч. XX ст.
Для молодшого та середнього
шкільного віку

Художник
КОСТЯНТИН МУЗИКА

Київ «Веселка » 1990

ББК 84.2

СЗО
Особливість і цінність цього видання
полягає в

тому, що збірник

складають

найяскравіші записи та публікації
українських народних казок, зроблені
українськими письменниками X IX — поч.
X X століття. Його сторінки несуть живий
аромат, живі барви розмовної стихії
різних регіонів України того часу.

Упорядкування, передмова та примітки
кандидата філологічних наук
Л. Ф. Дунаєвської
Рецензент
кандидат філологічних наук
О. Ю. Бріцина
Редактор
А. П. Демиденко

^ 4803640104— 233
С -------------------------------87.90.
М206(04)— 90

©

ISBN 5-301-00655-Х (2-й з-д)

©

Лідія Дунаевська, 1990,
упорядкування, передмова, примітки.
Костянтин Музика, 1990, ілюстрації.

Золота криниця
Любий друже! Чи задумувався ти над тим, чому жи­
вуть і не вмирають народні казки? А безсмертні вони
тому, що в них живе і не вмирає сам народ, його муд­
рість, віра і незгасаюче працелюбство, його джерель­
на совість та іскрометний жарт. Бо вони упродовж ві­
ків були і залишаються чарівними проповідниками
доброти й милосердя, яких сьогодні так болісно не
вистачає у людських взаєминах. Створювані за сивої
давнини, казки, як і уся усна народна творчість, пере­
казувалися із вуст у вуста, від одного оповідача до
другого, передаючи аромат свого часу, змальовуючи
фольклорний портрет тої місцевості, де розповідалися.
Перегортаючи сторінки улюблених казок, ти зрозумі­
єш, що казки — то наші великі вчителі, що спочатку
виховують, а вже потім розважають. У казках народ
завжди цінує Людину! Не за її соціальним станови­
щем, а за тим, яка вона: добра чи зла, правдива чи
підступна, що несе своїм існуванням іншим людям.
Знаходячи в навколишньому «живому» світові чи­
мало схожого до своєї людської поведінки, звичок, на­
ші предки у своїй уяві зображували його подібним
до себе — вівці, коти, кози, собаки, кури, зайці, лиси­
ці, вовки, ведмеді тощо в казках говорять, співають,
сватаються, одружуються, ходять один до одного в гос­
ті, бенкетують, колядують, судяться і т. п. Тобто кар­
тини людського життя передаються алегоріями — че­
рез образи тварин.
Для української народної казки притаманне зобра­
ження краси героя не детальним описуванням зовніш­

5

пості (це може бути зроблено кількома штрихами:
позолочена голова, дорогі — мідні, золоті, срібні —
шати, відповідно, такий же кінь; викреслено кількома
словами: «такий гарний, що й н у!», «такий, що на сві­
ті другого такого немає»), а відтворенням чуйності,
неодмінно скромності і добрих справ. Не випадково ге­
рої довго приховують у казках свою справжню подобу,
постають спочатку навіть у потворному вигляді («Ц а ­
рівна-жаба», «Про ужа-царевича та його вірну жону»
тощ о). Цей традиційний засіб протиставлення викори­
стовується з метою захоплення, зміни настроїв читача
(слухача).
Чоловіча доблесть виявляється у казках тільки бла­
городством вчинків — у визволенні рідної землі від
зміїв або чужоземних напасників, у врятуванні красу­
ні від наглої смерті або завоюванні її серця лицарськи­
ми достоїнствами. Богатир-завойовник, носій зла, не­
честивець, грабіжник в українських казках неминуче
осуджується і гине або, зганьблений і вщент перемо­
жений, проганяється геть.
Вірність жінки коханому, материнському обов’язку,
готовність до самопожертви заради дітей, чоловіка,
брата, батька є тим золотим ідеалом моралі, який зу­
стрічаємо у фольклорі всіх народів.
Система образів української народної казки, її ди­
наміка, діалогізована мова надають оповідачеві широ­
ких можливостей для звукової імпровізації — кожно­
го персонажа «грати», наближають її (як ні один
інший жанр прозового фольклору) до театру одного
актора.
Спробуй і ти, дорогий друже, прочитати будь-яку
казочку вголос (особливо добре так читаються казки
про тварин) — і відчуєш, що ця гра побудована на
мистецьких законах художньої умовності — гротеску.
Гротеск у казці — своєрідне художнє вираження люд­
ської фантазії. Здавалося б, чи може маленька миша
допомогти всьому сімейству вирвати ріпку? А за цим
смішним зворушливим сюжетом, що об’єднує ціле

6

гроно персонажів, постає народна мудрість: «Щ о не
комар, то й сила».
Справді, у казках про тварин, чарівних і соціальнопобутових — у таких різних за формою, способом зоб­
раження оповідях ми бачимо побут українського на­
роду.
Особливо гумористичного настрою надає гротеск
так званим докучливим (комулятивним) казкам («Дід,
баба і курочка-рябушечка», «Як півник до моря по во­
ду ходив»). Ну що б, здавалося, за біда, що розбилося
яєчко, але стільки галасу і горя, стільки переживань,
що мимоволі усміхнешся: так буває в житті