Тектоніка почуттів [Ерік-Емманюель Шмітт] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (23) »
Ерік-Емманюель Шмітт Тектоніка почуттів
На знак пошани — вкотре — до Дені Дідро: один із пасажів з його «Жака Фаталіста» наштовхнув мене на задум цієї історії
1. У Діани
Усе починається з поцілунку. Жінка тулиться до чоловіка, він обіймає її. Вони стоять і обмінюються довгим наполегливим поцілунком. Нарешті чоловік відриває свої вуста від її вуст і ніжно шепоче: РІШАР: Зараз повернуся. За жестами, якими вона намагається утримати його, зрозуміло, що їй кортить, аби пестощі їхні тривали довше. Проте він невимушено наполягає: РІШАР: Усього п’ять хвилин, гаразд? Він ніби торгується з нею. РІШАР: То як? П’ять хвилин? Добре? Вона з ангельською сумирною усмішкою погоджується. ДІАНА: Йди. РІШАР (ніжно): Ти ж переживеш ці п’ять хвилин, правда? ДІАНА: Можливо... РІШАР: Ні, ти пообіцяй! ДІАНА: А от і не буду — ліпше ти ризикни! Як щодо тебе: ти їх переживеш? РІШАР: Спробую. І я можу тобі це обіцяти! Він — бездоганний, безжурний, сповнений самопевності чоловіка, який знає, що подобається, і вміє себе любити — виходить. З іншого боку заходить Мадам Поммере, мати Діани — вона помічає, як Рішар залишає вітальню. МАДАМ ПОММЕРЕ: Куди це він? ДІАНА: По газети. МАДАМ ПОММЕРЕ: О! Ви знову не разом? ДІАНА: На п’ять хвилин. МАДАМ ПОММЕРЕ (кривляючись): Яка страшна драма! Не бійся, я допоможу тобі пережити цю юдоль. (Обидві сміються.) Повільно вдихни, розслабся, подумай про те, що він може дістатися кіоску, не перетинаючи вулицю, і згадай, що останнім часом літаки не так часто гепаються посеред Парижа. Ну що, тобі вже ліпше? Діана ствердно хитає головою, хитро примружившись, а Мадам Поммере тим часом розважається собі далі, знову стаючи у трагічну позу. МАДАМ ПОММЕРЕ: Господи, я ж забула про лисів! Атож, забула! Про них рідко згадують, та якщо подумати, то цілком можливо, що з якогось саду стрибне скажений лис і вчепиться йому в ліву литку! Або у праву! ДІАНА (легко долучаючись до її гри): Авжеж, твоя правда, про це мало хто думає! МАДАМ ПОММЕРЕ: У такому випадку він повернеться закривавлений, дивитиметься в одну точку... ДІАНА: ...на губах у нього буде піна... МАДАМ ПОММЕРЕ: ...його лихоманитиме... ДІАНА: ...зараза жертиме його ізсередини... МАДАМ ПОММЕРЕ: ...він стане заразним і небезпечним... ДІАНА: ...однак він поцілує мене, і я теж заражуся, і за кілька днів ми помремо, навіки міцно обнявшись, разом ляжемо до могили. Тож усе гаразд! МАДАМ ПОММЕРЕ: О, все гаразд! Аби приносити на ваші могилки хризантеми, я навіть розіб’ю свою улюблену скарбничку! (Зітхає.) Ах, Діано, я й не сподівалася побачити свою доньку такою щасливою! Ти ж мало не дзюриш щастям! ДІАНА (гиркає): Мамо!.. МАДАМ ПОММЕРЕ: А що? Це ж правда! Ти, що раніше була така серйозна, нічого не бачила за своїми лекціями, конкурсами, кар’єрою у політиці, ти, яка в парламенті займаєшся тільки проблемами жінок — і ніколи самою собою, ти, яка змарнувала нагоду в першому шлюбі... ДІАНА: Мамо, будь ласка! Не варто переповідати все моє життя! МАДАМ ПОММЕРЕ: Але я обожнюю розповідати про нього! Відколи ти тут, я ладна невтомно ситити землю балачками про тебе! ДІАНА: Але ж я тут, тож стримуйся, будь ласка! МАДАМ ПОММЕРЕ (плескаючи в долоні): Словом, усе добре, що на добре виходить: моя люба донька, якій завжди було байдуже до кохання, нарешті відчула смак пристрасті! ДІАНА (мимоволі замислено): Авжеж, пристрасті й кохання... МАДАМ ПОММЕРЕ: Так! Чоловік, який поклав стільки років на те, аби привернути твою увагу, який упадає за тобою так, мовби приступом брав фортецю, який кохає тебе дужче, ніж ти його — і задовго до того, як ти покохала його — даруй, моя люба, але це я називаю пристрастю і справжнім коханням! ДІАНА (стурбовано): Кохає мене дужче, ніж я його? Ти дійсно так вважаєш? МАДАМ ПОММЕРЕ: Звісно! ДІАНА: На якій підставі, дозволь спитати? МАДАМ ПОММЕРЕ: Чого ти тільки не вигадувала, щоби відбити в нього охоту! Цілих два роки трималась від нього подалі, а коли нарешті дозволила наблизитися до себе, то заявила, що спочатку кар’єра, і вже потім — партнер! І що твій шлюб був найнуднішими роками у твоєму житті, і що разом мешкати ви не будете!.. А він ішов уперед, незважаючи ні на що! Нечасто трапляються чоловіки, здатні на все, аби отримати жінку. Та ти й не жінка, ти — перемога, трофей! ДІАНА: Але чому він не одружується на мені? МАДАМ ПОММЕРЕ (обурено): Як?! Бо ти сама цього не хочеш! ДІАНА: То що? МАДАМ ПОММЕРЕ: Не вірю власним вухам! Ти регулярно відхиляєш його пропозиції взяти шлюб — а потім сама ж звинувачуєш його у тому, що він не веде тебе під вінець!? ДІАНА: Я завжди так поводилася — і його ніколи це не зупиняло. То чому ж цього разу він скорився моїй відмові? МАДАМ ПОММЕРЕ: О Господи, я породила монстра! Пауза. Мадам Поммере раптом- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (23) »
Последние комментарии
20 часов 26 минут назад
1 день 1 час назад
1 день 9 часов назад
1 день 11 часов назад
1 день 11 часов назад
2 дней 23 часов назад