Твоїй внутрішній дитині потрібен дім [Стефани Шталь] (fb2) читать постранично, страница - 3

всередині нас, ні в інших. Проте людська психіка не так уже й складно сконструйова-на. Простіше кажучи, її розділено на різні частини особи-стості: у нас співіснують дитячі та дорослі частини, також є свідомий і несвідомий рівні. Якщо знати структуру особи-стості, то можна з нею усвідомлено працювати і розв’язувати багато проблем, які раніше здавалися нерозв’язними. У цій книжці я хочу тобі пояснити, як це відбувається.

Я вже писала раніше: внутрішня дитина — це метафора, що описує несвідомі частини особистості, які сформувалися ще в нашому дитинстві. Внутрішній дитині підпорядковано наше емоційне життя: страх, біль, смуток, гнів, але також і радість, щастя, любов. Отже, є позитивні та щасливі части-ни внутрішньої дитини, і є негативні та сумні. У цій книжці ми з ними ближче ознайомимося та попрацюємо.

Окрім цього, є ще так званий стан «Дорослого», який та-кож називають «внутрішнім дорослим». До цієї психічної інстанції зараховують наш раціональний і розсудливий ро-зум, тобто наше мислення. У режимі «Дорослого» ми здатні брати на себе відповідальність, планувати, діяти передбачли-во, розпізнавати та розуміти взаємозв’язки, зважувати ризи-ки, а також керувати станом «Дитини». «Дорослий» діє усві-домлено та умисно.

15

 

До речі, Зиґмунд Фройд був першим, хто поділив особи-стість на різні інстанції. Те, що в сучасній психології назива-ють внутрішньою дитиною або станом «Дитини», науковець називав «Воно». Стан «Дорослого» Фройд окреслив як «Я». А тоді ще описав так зване «Над-Я». Це наче наш моральний авторитет, який у сучасній психології також називають станом «Батька» або «внутрішнім критиком». Коли ми перебуваємо в режимі внутрішнього критика, то говоримо із собою при-близно так: «Не будь дурнем! Ти ніщо й не можеш нічого! Тобі і так нічого не вдасться!»

Нові терапевтичні підходи, наприклад, так звана схема- терапія, поділяють ці три основні інстанції «Дитини», «До-рослого» та «Батька» на менші інстанції, такі як «вразлива внутрішня дитина», «щаслива внутрішня дитина», «сердита внутрішня дитина», «суворий батько» чи «здоровий дорос-лий». А відомий гамбурзький психолог Шульц фон Тун іден-тифікував цілу низку субособистостей, притаманних людям, і ввів термін «внутрішня команда».

Проте я не люблю все ускладнювати й надаю перевагу прагматичному підходові. Якщо водночас працювати з ба-гатьма внутрішніми інстанціями, така робота швидко стане виснажливою та обтяжливою. Тому в цій книжці я обмежу-ся лише «щасливою внутрішньою дитиною», «вразливою внутрішньою дитиною» та «внутрішнім дорослим». З мого досвіду, цих трьох інстанцій цілком достатньо, щоб дати раду власним проблемам. Проте терміни «щаслива вну-трішня дитина» та «вразлива внутрішня дитина» я заміню на «світла дитина» та «тіньова дитина». Вони набагато кра-ще звучать, а ще їх легше запам’ятати. Щоправда, ці термі-ни придумала не я, а моя давня подруга та колега Юлія Томушат у своїй чудовій книжці 2016 року «Принцип світ-лої дитини».

16

 

Світла дитина й тіньова дитина — це уособлення частин нашої особистості, які називають «внутрішньою дитиною». Вони — це наше несвідоме. Слід наголосити, що є тільки одне несвідоме, а отже, тільки одна внутрішня дитина. А втім, вну-трішня дитина не завжди залишається на несвідомому рівні. Вона переходить на свідомий, щойно ми починаємо з нею працювати. Отже, «світлою» та «тіньовою дитиною» назива-ємо ще й різні стани свідомості. Це розрізнення передусім прагматичне, а не наукове. За роки роботи психотерапевткою я розробила певну структуру розв’язання проблем, у якій ви-користано метафори «світлої» та «тіньової дитини» і завдяки якій ти зможеш зарадити майже всім своїм бідам. Виняток: майже всі проблеми, що лежать поза зоною твого впливу. До них я насамперед зараховую такі удари долі, як хвороба, смерть близької людини, війна, стихійні лиха, насильницькі злочини, сексуальне насильство. Проте варто зазначити, що вміння впоратися з такими ударами долі також залежить від особистості постраждалих. Людям, які ще до нещастя були змушені боротися зі своєю тіньовою дитиною, доводиться важче, ніж тим, у кого переважає свідомість дитини світлої. Утім, навіть ті, хто пережив удари долі, зможуть узяти із цієї книжки багато корисного. Однак найбільше користі ця праця принесе людям з «хатніми» проблемами, тобто такими, що в широкому сенсі слова перебувають у зоні особистої відпові-дальності. До них належать усі проблеми в стосунках, а також депресивні настрої, стрес, страх перед майбутнім, брак любові до життя, панічні атаки, нав’язливі дії тощо. Адже ці проблеми зрештою відображаються в нашій тіньовій дитині, або ж, інак-ше кажучи, у нашому почутті самоцінності.

ТІНЬОВА І СВІТЛА ДИТИНА

 

Те, що ми відчуваємо, на які почуття взагалі здатні або ж яких надто мало, значною

--">