Смак життя [Михайло Андрійович Яворський] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

Моїм Матері та Батькові, які виплекали в мені дух свободолюбства і спрагу до знань.

ПОДЯКА

Роман «Смак життя» - це продовження історії «Поцілунку Лева», яка оповідала про мій підлітковий вік на роздоріжжі Другої світової. «Смак життя» веде далі непростими стежками моєї долі в Америці у повоєнні часи -відчайдушний пошук роботи, як я ставав студентом, науковцем, коханцем, бунтарем.

Сюжет розвивається на реальних подіях. Проте, усі імена вигадані. Будь-який збіг - випадковий.

Цю книгу я писав англійською, моєю другою рідною мовою. Висловлюю подяку Діані Фон дер Мюлль за її критичні зауваги і поради, які зробили роман яскравішим. Окрема вдячність нехай лине Барбарі Лімінг, викладачеві театрознавства та кінознавства у коледжі Гантер, за те, що невтомно надихала мене викласти свою історію.

Я вдячний МаріїДзесі-Думанській за творчий підхід до редагування українського рукопису.

Щира подяка Світлані Брегман, викладачеві перекладу Львівського університету за її українську версію книжки «Смак життя». Переклад, особливо переклад роману, -набагато складніше та вимогливіше завдання, ніж може видатися на перший погляд. Як сказав колись Федеріко Фелліні: «Інша мова - це інший погляд на життя.» У своєму красномовному перекладі п. Брегман вдалося уловити ритмомелодику мого англомовного рукопису і не заглушити голос мого авторства.

Михайло Яворський

ББК 84 (4 Укр) Я 22

Продовження історії «Поцілунку Лева» знайомить нас з непростими дорогами, які ведуть людину до становлення і самоствердження. Особисті переживання і досягнення на тлі подій повоєнних часів у звільненій Німеччині, буремних шістдесятих у США, гарячих волелюбств революційних гіппі, суперечностей холодної війни, підозріливих часів радянської відлиги, філософських розмірковувань, натхненних краєвидів альпійських лук зайвий раз доводять «вічному революціонерові», що світом таки править любов.

Видавець Василь ГУТКОВСЬКИЙ

Літературна аґенція «Піраміда» зберігає за собою всі права, зокрема й позакнижкові.

Будь-яке використання тексту чи уривків із нього, а також художньо-технічного оформлення без письмової згоди літературної аґенції- заборонено!

© Михайло Яворський, текст, 2011 © Світлана Брегман, переклад, 2011 © ЛА «ПІРАМІДА», макет, 2011

ISBN 978-966-441-241-1

НА ХВИЛЯХ ОКЕАНУ


«О beautiful for spacious skies,

For amber waves of grain,

For purple mountain majesties Above the fruited plain!

America! America!

God shed his grace on thee

And crown thy good with brotherhood

From sea to shining sea!»

Прекрасна ти у цвіті нив,

Під небом голубим,

У величі гірських красот Иродючих полонин.

Америка! Америка!

Благословив Господь Твоє багатство - братство Між двох широких вод!

Це перший куплет «Прекрасної Америки», найпопулярнішої американської патріотичної пісні. Багато у кого під час її урочистого звучання на очах бринить сльоза. Слова зачіпають найглибші струни душі. її автор - Катаріна Лі Бейте, викладач коледжу Уелслі. У 1893 році вона сіла на потяг і проїхалася зі східного узбережжя аж до штату Колорадо. Там вона піднялася на високу гору, понад чотири тисячі метрів над рівнем моря, під назвою Пік Пайкс. З вершечка її окові відкрилася чудова картина - безмежне небо та вражаючі американські Великі рівнини - це і надихнуло її на такі поетичні рядки про Америку.

Гори переносять нас в інший світ, світ відчуттів, недоступний тим, хто живе внизу. Пригадую, як стояв на вершині гори в Канаді, тоді мене охопило бажання віршувати. Вийшло аж на три сторінки. Слова самі лягали на папір, так і лилися, нестримно і рясно. Не знаю, чи вартував той вірш якоїсь літературної премії, проте він допоміг мені винести на поверхню глибокі почуття про американську дійсність, які до того дрімали десь на дні моєї душі.

Іншого разу моє перебування в горах справило на мене набагато могутніше враження. Якось влітку я два місяці сам лазив горами, на землях корінних індіанців. Перш ніж вирушити в таку мандрівку, я багато чого прочитав про них, а поміж своїми походами я вивчав їх культуру, і особливо мистецтво шаманів. Спочатку дещо скептично, а далі все щиріше я захоплювався тим, як шамани єдналися зі світом. Наприкінці того літа я стояв на вершині найвищої гори, і раптом якась внутрішня сила спонукала мене розкинути широко руки, наче обіймаючи небеса. З грудей вирвався потужний зойк - навіть не крик, а дикі переливи високих і низьких звуків десь з самої середини мого єства, закликаючи духів до дощу. На небі тільки подекуди пропливали хмаринки. Та щойно закляття стихло - ринув дощ. За кілька митей стих, так само раптово, як і з’явився. Мене це зовсім не здивувало - то і було чаклунське мистецтво шамана. З раціональної точки