Російські казки [народ Російський] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (69) »
РОСІЙСЬКІ КАЗКИ
Балакуха
Жили собі чоловік і дружина. Жінка була страх яка язиката: нічого втаїти не могла. Що тільки не почує, за мить усе село знає. Пішов чоловік до лісу. Став вовчу яму копати і знайшов скарб. Сам гадає: «Ну що тепер робити? Тільки-но дружина про багатство довідається, зразу піде по всій околиці поголос, дійдуть чутки до нашого поміщика — прощавайте, гроші: все відбере». Думав, думав і надумав. Скарб закопав, місце позначив і пішов додому. Дійшов до річки, оглянув сіть, а в ній щука б’ється. Щуку дістав і далі пішов. Дорогою оглянув капкан, на зайця поставлений, а в капкан заєць утрапив. Чоловік зайця дістав, у капкан щуку поклав, а зайця відніс і в сіть заплутав. Прийшов увечері додому. — Ну, Тетяно, топи піч і напечи млинців побільше. — Чого б це? Навіщо проти ночі піч топити, хто ввечері млинці пече? Оце ще вигадав! — Не переч, роби, що сказано. Знаєш, я скарб знайшов, треба буде вночі гроші додому перенести. Дружина рада-раденька. Хутко піч затопила, стала млинці пекти. — Їж, чоловіче, поки гарячі. Чоловік млинець з’їсть, а два чи три в торбину — потай від дружини. Жінка не вправляється пекти. — Чого сьогодні так роз’ївся, млинців не настачиш! — Так дорога ж неблизька, та й грошей багато, треба тривніше повечеряти. Натоптав чоловік торбину млинцями і каже: — Я вже ситий, їж сама та ходімо — треба поспішати. Ідуть вони поночі, чоловік випередив дружину і став із торбини млинці діставати й на гілля чіпляти. Жінка помітила на деревах млинці. — Ой, поглянь, на сучках млинці! — А що тут дивного? Хіба ти не бачила, як млинцева хмара пройшла поперед нас? — Ні, не бачила, я все під ноги дивилася, щоб через коріння не перечепитися. — Зайдімо, — кличе чоловік, — тут у мене пастка на зайця поставлена. Підійшли до капкана, чоловік дістав щуку. — Ой, чоловіче, як це рибина в заячу пастку потрапила? — А ти хіба не знаєш: є такі щуки, що й по суходолу ходять. — А я й не знала. Якби на власні очі не побачила, нікому б не повірила. Прийшли до річки. Жінка каже: — Десь тут твоя сітка поставлена, подивімося. Витягли сіть — а в ній заєць. Жінка руками сплеснула: — Ой леле! Що ж це сьогодні коїться? У сіті ж заєць! — Ну, чого квокчеш, нібито ніколи не бачила водяних зайців, — чоловік каже. — Отож-бо й воно, що не бачила. Дійшли вони до місця. Чоловік викопав казан, нагріб грошей, скільки донесуть, і вирушили додому. Дорога пролягала повз панський маєток. Щойно вони порівнялися із садибою, як чують: «Ме-ге-ге… че-ге-ге…» — вівці бекають. — Ой, як страшно! Хто це? — шепоче жінка. А чоловік їй: — Тікаймо мерщій, це нашого пана чорти давлять. Хоч би вони нас не помітили! Прибігли додому, насилу відсапались. Сховав чоловік гроші, став спати вкладатися. — Дивись, Тетяно, нікому не кажи про скарб, а то буде непереливки. — Ой, та що ти, та хіба я скажу? Наступного дня встали пізно. Затопила жінка піч, підхопила відра, пішла по воду. Коло криниці сусідки питають: — Чого сьогодні так пізно в тебе піч затопилась? — Ой, не кажіть, уночі довго проходила, от і проспала. — А куди ж ти вночі ходила? — Чоловік учора скарб знайшов, уночі по гроші й ходили. Того ж дня по всьому селу тільки й розмов: «Тетяна з чоловіком скарб знайшли, дві торби грошви принесли». До вечора дійшла звістка до пана. Наказав він чоловікові прийти. — Як ти посмів від мене приховати, що скарб знайшов? — Ні сном ні духом не знаю про жоден скарб, — відповідає чоловік. — Не бреши, — пан кричить, — твоя ж дружина й розповіла про скарб. Мені все відомо! — Так моя жінка несповна розуму! Вона такого понарозказує, що повік не бувало. — А от побачимо! І повелів покликати Тетяну. — Знайшов твій чоловік скарб? — Знайшов, знайшов! — Ходили ви по гроші вночі? — Ходили, ходили цієї ночі, паночку! — От бачиш, а ти казав, знати не знаєш про скарб. Розказуй, жінко, як діло було. — Спершу йшли ми лісом, а на гілляччі всюди млинці. — Які ще млинці в лісі? — Так із млинцевої хмари! Потім оглянули заячу пастку, а там щука. Щуку дістали і далі пішли. Дійшли до річки. Витягли сітку, а в ній заєць. Ну і зайця дістали. Неподалік од річки чоловік скарб викопав. Нагребли грошей по торбині і назад пішли. І якраз тієї пори повз маєток проходили, коли вашу милість чорти дерли. Тут пан не стерпів, ногами затупав: — Геть звідси, дурна жінко! — Ну от, — чоловік каже, — бачите, що моїй жінці вірити ні в чому не можна, я так вік живу, мучуся. — Вірю, вірю тобі, іди додому, — махнув рукою пан. Пішов чоловік додому, став жити-поживати, і досі живе та над паном підсміюється.Безногий і безрукий богатирі
Надумав царевич одружитися, і наречена є на прикметі — прекрасна- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (69) »
Последние комментарии
3 часов 26 минут назад
10 часов 35 минут назад
11 часов 42 минут назад
12 часов 48 минут назад
13 часов 10 минут назад
13 часов 16 минут назад