З книги «Розмова перед тишею» [Олесь Григорович Ільченко] (fb2) читать постранично, страница - 4


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

class="book">сліпа прив’язана шкапа

кружляє й кружляє

***

точка розвороту й

повернення

лежить далеко попереду

досягти її можна лише

проминаючи пахощі кипарисів

купаючись новорічної ночі

за геркулесовими стовпами в

м’яких солоних водах атлантики


до поворотного пункту

слід також скористатися скажімо

chanel allure homme

чи перейти нарешті

на казьонку

слід прочитати дещо й забути

розтринькати паперові гроші

й залишити

за порадою древніх

одну золоту монету для рота

***

демонтаж краєвидів можливий лише

подумки

така собі спроба гри леґо


безперечно

це під силу тільки йому


сортує на зберігання поза часом

коди рослин і тварин

архівує сонця і галактики

небеса лежать у вигляді наївних рурок


потім знову коли-небудь все розгорне

обрії

ландшафти

пейзажі

кине твердь на воду


маємо мить аби пограти в деміургів

***

прискіпливо вдивлятися у дзеркала

гадаючи що це вікна

і навіть навіювати собі враження

буцімто бачиш там обрії

просування вперед

і солодкі tutti-frutti

заґратований власними ребрами

і думкою

тішишся своїм розумом

гадаєш

існує шлях

насправді лише рух серця


відчеплений вагон

похований заметіллю

справжнє світло падає крізь

подзьобані нічні лаштунки

дивись

може ти знайдеш себе

в люстрах і свічадах

***

прикутий до берега

старий човен з облупленою фарбою

летить

над прозорим шаром води

надто прозорим

аби бути справжнім


фарба обсипається

човен прямує крізь

крізь мене

і нас

крізь стіни

розсуваючи цеглини мов трави


лечу із ним

споглядаючи равлика-ставковика

й листок латаття

які хилитаються в кількох сплесках

тьмяної води

на дні човна між його ребрами


хочу зануритися

обличчям у неї

тут хлюпоче прадавнє єство

***

умова для тосту

стіл

багато зелені пляшка

добре запечене м’ясо


умова для доброї бесіди

гарний старий стіл


добре встелена та ж площина

основа для труни


є на що спиратися

от і гаразд


мабуть справжні столи

є з випещених водою і часом

сірих дощок

гладеньких

із доброю пам’яттю


навіть аркуш паперу можна

покласти на стіл і писати

***

в оливковій воді

поліської ріки

відбивається високий стрункий осокір

і незворушний чорний шуліка

на його вершку

вологе полотно неба

не сохне

і робить нас

рибами у ятері

які бачать лиш пляму сонця

десь там угорі


шуліка мовчить

я мовчу

осокір зітхає

повзе перлівниця на берег

і чути як стулки її

розсувають пісок

стрілолист намагається

стеблами хитнути воду

але вона теж мовчить


зеленкувате літо добігає кінця

видима частина доби тане

на тлі фіолетового і синього


хтось на дорозі за лугом

черкне сірником

***

потім ітиму лугом веселим

де знайдуться всі хто схоче там бути

дикі іриси

елеґантні махаони й кропивнянки

деревій пижмо і звіробій

сподіваюся побачити

безтурботного натхненного амадеуса

і варсаву тихо усміхненого своїм думкам

льюїса який гулятиме із

кумедним додо на повідку

й навіть вишуканого літнього пана

що можливо навіть помітить мене і

звернеться

alors monsieur

vous faites l’élevage des papillons

***

не пристрасть і не секс

не легенька захопленість-закоханість

життя було вбране у шати

трьох кохань

лише тричі довелося зобразити

ієрогліф мін

і коли він з’являвся

написаний чорною тушшю на

ледь жовтуватому рисовому папері

із безладу блукань поставав

зрозумілий план

ясний шлях

тривалої прогулянки

круг