З книги «Розмова перед тишею» [Олесь Григорович Ільченко] (fb2) читать постранично, страница - 4
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
кружляє й кружляє
***
точка розвороту й
повернення
лежить далеко попереду
досягти її можна лише
проминаючи пахощі кипарисів
купаючись новорічної ночі
за геркулесовими стовпами в
м’яких солоних водах атлантики
до поворотного пункту
слід також скористатися скажімо
chanel allure homme
чи перейти нарешті
на казьонку
слід прочитати дещо й забути
розтринькати паперові гроші
й залишити
за порадою древніх
одну золоту монету для рота
***
демонтаж краєвидів можливий лише
подумки
така собі спроба гри леґо
безперечно
це під силу тільки йому
сортує на зберігання поза часом
коди рослин і тварин
архівує сонця і галактики
небеса лежать у вигляді наївних рурок
потім знову коли-небудь все розгорне
обрії
ландшафти
пейзажі
кине твердь на воду
маємо мить аби пограти в деміургів
***
прискіпливо вдивлятися у дзеркала
гадаючи що це вікна
і навіть навіювати собі враження
буцімто бачиш там обрії
просування вперед
і солодкі tutti-frutti
заґратований власними ребрами
і думкою
тішишся своїм розумом
гадаєш
існує шлях
насправді лише рух серця
відчеплений вагон
похований заметіллю
справжнє світло падає крізь
подзьобані нічні лаштунки
дивись
може ти знайдеш себе
в люстрах і свічадах
***
прикутий до берега
старий човен з облупленою фарбою
летить
над прозорим шаром води
надто прозорим
аби бути справжнім
фарба обсипається
човен прямує крізь
крізь мене
і нас
крізь стіни
розсуваючи цеглини мов трави
лечу із ним
споглядаючи равлика-ставковика
й листок латаття
які хилитаються в кількох сплесках
тьмяної води
на дні човна між його ребрами
хочу зануритися
обличчям у неї
тут хлюпоче прадавнє єство
***
умова для тосту
стіл
багато зелені пляшка
добре запечене м’ясо
умова для доброї бесіди
гарний старий стіл
добре встелена та ж площина
основа для труни
є на що спиратися
от і гаразд
мабуть справжні столи
є з випещених водою і часом
сірих дощок
гладеньких
із доброю пам’яттю
навіть аркуш паперу можна
покласти на стіл і писати
***
в оливковій воді
поліської ріки
відбивається високий стрункий осокір
і незворушний чорний шуліка
на його вершку
вологе полотно неба
не сохне
і робить нас
рибами у ятері
які бачать лиш пляму сонця
десь там угорі
шуліка мовчить
я мовчу
осокір зітхає
повзе перлівниця на берег
і чути як стулки її
розсувають пісок
стрілолист намагається
стеблами хитнути воду
але вона теж мовчить
зеленкувате літо добігає кінця
видима частина доби тане
на тлі фіолетового і синього
хтось на дорозі за лугом
черкне сірником
***
потім ітиму лугом веселим
де знайдуться всі хто схоче там бути
дикі іриси
елеґантні махаони й кропивнянки
деревій пижмо і звіробій
сподіваюся побачити
безтурботного натхненного амадеуса
і варсаву тихо усміхненого своїм думкам
льюїса який гулятиме із
кумедним додо на повідку
й навіть вишуканого літнього пана
що можливо навіть помітить мене і
звернеться
alors monsieur
vous faites l’élevage des papillons
***
не пристрасть і не секс
не легенька захопленість-закоханість
життя було вбране у шати
трьох кохань
лише тричі довелося зобразити
ієрогліф мін
і коли він з’являвся
написаний чорною тушшю на
ледь жовтуватому рисовому папері
із безладу блукань поставав
зрозумілий план
ясний шлях
тривалої прогулянки
круг
Последние комментарии
3 часов 52 минут назад
4 часов 3 минут назад
4 часов 5 минут назад
4 часов 11 минут назад
4 часов 12 минут назад
4 часов 15 минут назад