Девять оповідань [Джером Девід Селінджер] (pdf) читать постранично

Книга в формате pdf! Изображения и текст могут не отображаться!


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

і,.і С І Ц-і\

Д Е В ’ Я ТЬ
ОПОВІДАНЬ
Дж . Д . С е л і н д ж е р

“ХАРКІВ
«Ф О Л ІО :

2012

ББК

84 (7С П О )
С29
Серія «Карта світу»
заснована у 2010 році
J. D. Salinger
Nine Stories
Перекладено за виданням:
Salinger J. D. Nine Stories. — New York; Back Bay Books.
Переклад з англійської Ю. В. Григоренко, А. О. Івахненко
Художник-оформлювач Г. В. Кісель

Селінджер Дж.
С 29

Д ев’ять оповідань / Д ж . С еліндж ер; пер. з англ. Ю. В. Гри­
горенко, А. О. Івахненко; худож .-оф ор м л ю вач Г. В. Кісель. —
Харків: Ф оліо, 2012. — 223 с. — (Карта світу).
ISBN 9 7 8 -9 6 6 -0 3 -5 0 8 3 -0 (К арта світу).
ISBN 9 7 8 -9 6 6 -0 3 -5 9 9 9 -4
Назва — абсолютно неоригінальна й невигадлива. І тому — загад­
кова. От уже майже шістдесят років критики, філософи й читачі намага­
ються розгадати таємницю — чому дев'ять, чи є в цьому якийсь зашиф­
рований зміст, написана невидимим чорнилом таємниця. Що не дивно,
адже Джером Д. Селінджер — і сам найбільша загадка світової літератури,
людина, яка в розквіті років і кар’єри відійшла від метушні цього світу.
А може, і не треба шукати пояснень. У «Чудовому дні для рибки-бананки»,
«Незадовго до війни з ескімосами», «Тедді» і інших оповіданнях кожний
знайде щось своє, побачить себе в дитинстві, відчує те, що почував, пере­
ходячи з дитинства — світу щирих почуттів, у дорослий світ, де панують
жорсткі рамки правил і умовностей...
ББК 84(7СПО)

_
^tvapTa С віту)

___

Copyright © 1948, 1949,1950,1951, 1953
by J. D. Salinger
Copyright © renewed 1975,1976,1977,1979,1983
by J. D. Salinger
© Ю. В. Григоренко, А. О. Івахненко,
*»■.,.
~
переклад українською, 2012
КІ?ЄЛЬ’ ХуД0ЖНЕ оформлення,
. . ..
_
.
© Видавництво «Фоліо», марка серіі,

IS B N p a w 9 0 6 ‘03‘ 5 9 9 9 - 4 " 'i • ' г " і*

A f, О

2010

Присвячується
Дороті ОлЫш та Ґесу Добрано

М и зн аєм о, як звучить плескання в о б и д в і дол оні.
А ле як звучить плескання о д н ієї долоні?

Дзенський коан

ЧУДОВИЙ ДЕНЬ
ДЛЯ РИБКИ-БАНАНКИ

У готелі було дев’яносто сім
нью-йоркських рекламних агентів, й через те, що вони не­
подільно загарбали собі міжміські лінії, дівчина з 507-го
номера мусила чекати на свій дзвінок з полудня майже до
пів на третю. Отож вона не гаяла часу. Вона прочитала стат­
тю «Секс — це розвага чи пекло» у дрібноформатному жі­
ночому часопису. Почистила гребінця та пензлика. Вивела
пляму на спідниці свого бежевого костюма. Перешила ґуд­
зика на блузці з «Саксу»1. Вищипала пару волосинок, котрі
недавно проросли на родимці. Коли в її кімнаті нарешті
задзеленчав телефон, дівчина саме сиділа на канапі коло
вікна, закінчуючи фарбувати нігті на лівій руці.
Вона була однією з тих дівчат, які не кидаються до слу­
хавки, залишаючи справу недоробленою, щойно задзелен­
чить телефон. Дівчина поводилася так, ніби її телефон без­
угавно дзеленчав, відколи вона доросла до підліткового
віку.
' М ереж а р озкіш них універмагів.

5

Пензликом у лакові вона пройшлася по нігтю мізинця,
підкреслюючи лунку на ньому, а телефон тим часом не втихав.
Дівчина знов опустила кришечку у пляшечку з лаком й під­
водячись почала махати рукою — тією, на якій лак ще не ви­
сох, — туди-сюди. Іншою рукою вона взяла вщент повну
попільничку з привіконної канапи й віднесла її на нічний сто­
лик, де стояв телефон. Вона сіла на одному із застелених, зсу­
нутих разом односпальних ліжок, а потім, на п’ятому чи шос­
тому дзвінку, врешті підняла слухавку.
— Привіт, — мовила вона, розчепіривши пальці на лівій
руці й тримаючи її подалі від білого шовкового пеньюару,
який тільки й був на ній опріч капців, — персні вона залиши­
ла у ванній кімнаті.
— Місіс Ґласс, я зараз з’єдную вас із Нью-Йорком, — по­
чувся голос оператора.
— Дякую, — відповіла дівчина, звільняючи місце для
попільнички на нічному столику.
Почувся жіночий голос:
— Це ти, Мюрієл?
Дівчина трошки відсунула слухавку від вуха.
— Так, мамо. Як ся маєш? — мовила вона.
— Я мало не вмерла від хвилювання за тебе. Чому ти не
телефонувала? З тобою все гаразд?
— Я силкувалася додзвонитися до тебе вчора ввечері,
й позавчора також. Але телефон тутечки був...
— З тобою все добре, Мюрієл?
Дівчина ще більше віддалила слухавку від вуха.
— Я в нормі. Мені спекотно. У них тут у Флориді найспекотніший день за...
6

— Чому ти мені не телефонувала? Я хвилювалася до...
— Мамусю, люба, не кричи на мене, я пречудово тебе
чую, — відповіла дівчина. — Вчора увечері я дзвонила тобі
двічі. Вперше відразу потому як...
— Я сказала батькові, що ти, мабуть, зателефонуєш учора.
Але ти не дзвонила, він мав... З тобою все гаразд, Мюрієл?
Кажи правду.
— Я в нормі. Припини мене про це питати.
— Коли ти приїхала до міста?
— Не знаю, рано у середу.
— Хто кермував?
— Він, — відповіла дівчина, — й не хвилюйся. Він дуже
добре кермував. Усю дорогу їхав менше п ’ятдесяти. Я була
вражена.
— Як то він кермував?! Мюрієл, ти дала мені слово...
— Мамо, — перебила дівчина, — я ж щойно сказала: він
дуже добре кермував. Він увесь